ІСТОРІЯ КАРАТЕ-ДО. ТЕРМІНОЛОГІЯ
Карате-до «шлях порожньої руки» або карате «порожня рука» – японське бойове мистецтво, система захисту і нападу. З 2020 року – Олімпійський вид спорту.
До Японії карате потрапило з острова Окінава в кінці XIX століття. У літературі поширена думка, що жителі Окінави вели постійну партизанську боротьбу проти японських загарбників і заради цієї боротьби створили мистецтво карате.
До початку XX століття карате вже входило в обов’язкову програму підготовки особового складу японської армії, цінність карате підтвердила і російсько-японська війна. На початку століття Гітін Фунакоші з групою однодумців почав пропаганду карате спочатку на Окінаві, а потім і в Японії. У 1924 році він відкрив перший клуб карате в токійському університеті Кейо.
Бойове мистецтво вийшло за межі кланових сімейних шкіл Окінави і швидко завоювало всю Японію, чому значною мірою сприяла бурхлива діяльність Фунакоші, який читав лекції в університетах, організовував групи з вивчення карате, сам демонстрував його прийоми. У 1936 році Фунакоші відкрив школу, що отримала назву Сьотокан ( «будинок сосен і хвиль»), де почав викладати стиль, названий ім’ям школи. Згодом стиль Сьотокан став класичним стилем карате. Для нього характерні низькі стійки, реверсивні, сильні і довгі удари. Рух стегон є ключем до правильного виконання всіх прийомів. Оборонний рух одночасно є і контрударом.
Згодом карате ставало все більш популярним у всьому світі, в ньому яскравіше позначилося поділ на спортивне і традиційне напрямки. Розкол не обійшла стороною і Сьотокан. Прихильники спортивного спрямування розвитку карате в 1957 році створили Японську асоціацію карате. У тому ж році відбувся і перший Все японський чемпіонат по карате. У 1963 році в Чикаго пройшов чемпіонат світу з неофіційного контактного карате.
У Радянському Союзі карате було під забороною поряд з культуризмом, лише в 1978 році Спорткомітет СРСР видав низку наказів про розвиток карате. У 1981 році був проведений перший чемпіонат СРСР з карате.
Термінології, яку використовують ЗА ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ТРЕНУВАНЬ
ТОКУЧОО – вдосконалення сили і витривалості.
ТАЧІ-ДЗЕН – команда для переходу до церемоніальної позиції стоячи.
ДЗА-ДЗЕН – команда для переходу до церемоніальної позиції сидячи.
ШОМЕНІ-РЕЙ – уклін поваги засновникам карате-до, своєї школи.
СЕНСЕЙ-НІ-РЕЙ – уклін поваги роботі вчителя.
ОТАКАЙ-НІ-РЕЙ – уклін поваги своїй роботі.
СЕНСЕЙ – учитель.
СЕНПАЙ – старший учень.
КОМАНДИ ПІД ЧАС ТРЕНУВАНЬ
ШІКІ – готовність до початку церемонії.
РЕЙ – уклін.
ЙОЙ – готовність.
ХАДЖИМЕ – почати.
ЯМЕ – закінчити.
МОКУСО – команда початку медитації.
КІХОН – команда до побудови в колону для виконання технічних вправ.
КІХОН-КУМІТЕ – побудова для відпрацювання техніки в парах.
КАМАЄ – прийняття позиції всім тілом.
ОЙ – однойменний.
ГІАКУ – різнойменний.
ХІДАРІ – лівий.
МИГІ – правий.
НІХОН – подвійний.
САНБОН – потрійний.
ДЖОДАН – верхній рівень.
ЧУДАН – середній рівень.
ГЕДАН – нижній рівень.
МАЕ-НІ – вперед.
УШИРО-НІ – назад.
МАВАТЕ (МАВАРЕ) – поворот (зміна позиції на протилежну).
Числівник
ІЧІ – один,
НІ – два,
САН – три,
ШИ – чотири,
ГО – п’ять,
РОКУ – шість,
СІЧІ – сім,
ХАЧІ – вісім,
КЮ – дев’ять,
ДЗЮ – десять.
